Співпраця вчителів та батьків лежить в основі Нової української школи. Часто, згадуючи власний шкільний досвід, батькам хочеться сформувати у своїх дітей новий підхід та мотивацію до навчання. Як це зробити, дізнавалася команда проєкту «Дружня школа».
Питання мотивації дітей до шкільного навчання дуже актуальне, впевнена психологиня у дитячо-батьківських стосунках, нейропсихологиня Марина Вєжис. Сучасні батьки вже зрозуміли: старі методи — погрози, жорсткі покарання, фізичне насилля чи фрази на кшталт «якщо не будеш добре вчитися, то станеш двірником» — уже не на часі. Старше покоління знало й використовувало тільки їх або взагалі не втручалося у процес навчання. Нині вимоги до дітей не змінилися: батьки так само хочуть, аби вони добре навчалися і виконували домашнє завдання, та використовувати методи, засвоєні у власному дитинстві, вже не можуть. Разом зі спеціалісткою ми з’ясовували, як найкраще розвинути у школярів любов до навчання.
— То як зацікавити молодших школярів процесом навчання, що можуть для цього зробити батьки?
Навчання — це природний і перманентний стан мозку, а інтерес — це зовнішній прояв розвитку нервової системи. Інтерес не з’являється внаслідок виховання чи занять, він формується в дитини сам по собі. Водночас дітям складно довго утримувати увагу та цікавість до певної теми чи предмета, особливо, якщо вони складні. У такому випадку батьки можуть допомогти їй у цьому, наприклад, за допомогою ігор.
На консультаціях із батьками та у навчанні вчителів ми часто обговорюємо такі моменти:
- якщо говоримо про зацікавлення, то маємо відштовхуватись саме від інтересу дитини;
- визначаємо, в чому у дитини є складнощі;
- пам’ятаємо, що школа — не лише про навчання; у неї багато призначень: це й друзі, перерви, екскурсії, вчителі, цікаві ситуації тощо.
Різниця між дітьми та людьми в цілому не кількісна, а якісна. Це не шкала оцінювання, де хтось знає на 12 балів, а хтось на 7. Комусь із дітей складно змусити себе почати, комусь — довести справу до кінця, а в іншого є багато планів, але складно їх реалізувати. Якщо ми хочемо, аби діти почали добре вчитися, потрібно досліджувати, говорити з ними про це: що подобається, що складно, що цікаво? І завданням батьків — допомогти впоратися з тим, що не виходить, бути поруч, допомагати з організацією, плануванням, хвалити за успіхи, підтримувати у невдачах.
— Чи може бажання вчитися і пізнавати нове увійти у звичку?
Бажання пізнавати та вчитися є рефлексом, який Павлов назвав рефлекс «що таке?». Мозок постійно перебуває в процесі навчання. Але батькам не подобається, що дитина радше цікавиться й вивчає «гарячі клавіші» гри Minecraft, а не різницю між омонімами, антонімами та синонімами.
Бажання вчитися стане звичкою, а, точніше, впевненим шаблоном поведінки, який дитина буде ефективно застосовувати в дорослому житті, якщо зараз на прикладі іграшок та зацікавлень батьки пояснять їй, що можна й потрібно з ним робити.
- Навчіть дитину розуміти свої інтереси, свої цінності та вподобання: чому її зацікавила саме ця сфера, чим вона особлива для нього? Навіть, якщо це комп’ютерна гра — не поспішайте засуджувати та повчати, а поцікавтеся: чому вона? В чому її суть, що потрібно робити, що буде, якщо виконаєш чи не виконаєш певні завдання, а головне — чому вона зацікавила вашу дитину? Інтерес дитини — як маленькі дверцята до її внутрішнього світу.
- Навчіть дитину поглиблювати свій інтерес. Тут знадобиться ваша активна участь: це ключ до її успішного майбутнього. Наприклад, ваша дитина цікавиться динозаврами — допоможіть їй дізнатися про них більше! Чим вони харчувалися, як вони полювали? Ці знання можуть знадобитися їй на уроці природознавства. Або дитина фанатіє від Спайдермена — дізнайтеся, з якої тканини зроблений його плащ: можливо, ця інформація також буде корисною на уроках з української мови. Шукайте додаткову інформацію та знання самі, демонструючи дитині, як можна розвивати інтерес, і обов’язково покажіть, що він може стати у нагоді.
Дітей не варто мотивувати:
- грошима (якщо ви платите дитині за оцінки, це означає, що ви — замовник послуги, і оцінка потрібна вам; це не допоможе дитині розвинути відповідальне ставлення до свого навчання);
- погрозами та залякуваннями, обіцянками страшного майбутнього (це лякає дитину, стає початком самовтілюваного пророцтва, підриває впевненість у собі, не вчить подоланню складної ситуації та негативно впливає на ваші з дитиною стосунки).
Правильно підберіть «бонуси». Різні психологічні дослідження, а також закон Єркса — Додсона можна застосувати до правил виконання домашніх завдань:
- якщо завдання легке і звичне, заохочення та мотивація різними бонусами покращить його виконання;
- якщо завдання складне й нове, навіть значне підвищення мотивації заважатиме ефективності його виконання, а отже заохочення має бути мінімальним. В таких ситуація зайва мотивація і обіцянки лише напружують дитину, тож батьками достатньо просто бути спокійними та надавати необхідну підтримку.
Але пам’ятайте: якщо упродовж 2-3 місяців рівень напруження, пов’язаного зі школою, не спадає, а конфлікти щодо домашнього завдання виникають постійно, проблема може бути не лише в навчанні, але й в інших вимогах чи очікуваннях — проблемах, про які в родині не говорять уголос.
— А якщо дитина лінується, що робити?
- Скажіть дитині, коли це все закінчиться. Допоможе окреслення часових рамок: ніяких уроків після 20:00, попрацюємо ще дві години — і все: скільки зробимо – стільки зробимо або «техніка помідора» — 15 хвилин працюємо, 5 хвилин відпочиваємо, і так чотири рази, потім перерва на 30 хвилин, а потім ще раз, скільки це необхідно.
- Якщо дитина має певні обов’язки, то повинна мати й винагороди: самостійно сходити на прогулянку чи в кіно, самостійно вирішити, на що витратити додаткові гроші, вибрати собі одяг чи додаткову позакласну секцію тощо.
- Що ви робите, коли не хочеться писати звіт чи розпочинати складну роботу? Запитайте, чи можете допомогти, поясніть, чому іноді нам потрібно виконувати певні завдання та дотримуватися правил. Коли ми переходимо дорогу і світлофор перемикається на червоне, ми зупиняємося, подобається це нам чи ні.
Зацікавленість батьків дитиною, а не її оцінками наприкінці семестру здатна підтримати школяра, допомогти впоратися навіть з труднощами під час навчання та розвинути його власний інтерес до знань, переконана психологиня.
