Сценарій до Дня захисту людей з особливими потребами «Не втрачай надію»

Мета: ознайомити учнів з міжнародними стандартами прав людини, Конвенції прав дитини;усвідомлення життєвих проблем людей, які потребують особливої уваги і милосердя; сприяти розвитку волонтерського руху, спрямованого на утвердження толерантності, милосердя, активної соціальної дії, доброчинності; забезпечити потребу у спілкуванні з хворими ровесниками.

Обладнання : Мультимедійне обладнання, презентації.

Вчитель: Доброго дня  всім присутнім!

А сьогодні день добрий, тому що людським теплом і добротою зігріваються серця. Сьогодні наша зустріч присвячена Міжнародному дню інвалідів і я сподіваюсь , що вона буде теплою і дружньою. Щороку на початку грудня у Міжнародний день інвалідів ми разом з усією світовою спільнотою ще раз переосмислюємо все, що зроблено на підтримку людей з особливими потребами, і консолідуємо наші зусилля задля їх гармонійної інтеграції у сучасне суспільство.

Учениця: 3 грудня – Міжнародний день інвалідів. За офіційними даними, близько 10% населення світу, або 650 млн людей є інвалідами. У 1992 році, в кінці «Десятиріччя інвалідів Організації Об'єднаних Націй» (1983-1992 роки) Генеральна Асамблея проголосила 3 грудня «Міжнародним днем інвалідів».

Це десятиліття було періодом підвищення інформованості і вживання заходів в цілях покращення становища інвалідів і забезпечення для них рівних можливостей. Пізніше Асамблея закликала держави - члени проводити заходи в підтримку цього Дня, маючи на увазі подальшу інтеграцію в життя суспільства осіб з інвалідністю. Проведення 3 грудня «Міжнародного дня інвалідів» спрямовано на посиленні уваги до проблем інвалідів, захисту їх гідності, прав і благополуччя, посиленні уваги суспільства до переваг які воно отримує від участі інвалідів в політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Мета, заради якої був проголошений цей день, - повне і рівне дотримання прав людини і участь інвалідів в житті суспільства. Ці цілі були зазначені у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів, прийнятій Генеральною Асамблеєю в 1982 році.

У грудні 2006 року ООН прийняла Конвенцію про права інвалідів, у 2008 році вона набула чинності. Конвенція націлює на сприйняття інвалідності як, в першу чергу, питання прав людини, а не тільки медичного забезпечення, благодійності або залежності від оточення.

Ведуча: Доброта і милосердя - два крила на яких тримається людство. Ми не повинні забувати про тих людей, які потребують допомоги. В Україні живе 2 млн. самотніх. Така їхня доля - залишитися у чотирьох стінах, сам на сам зі своїми проблемами, хворобами.
Ведуча:  Що людині потрібно для щастя? … Так, - здоров'я, хороші друзі, щоб рідні довго жили. А ще потрібно, щоб поруч із нами були завжди добрі чуйні люди.

Презентація «Видатні історичні постаті з особливими потребами»

А чи знаєте ви?

1.Гомер – давньогрецький поет, філософ, від народження був сліпим.

2.Альберт Енштейн – людина зі світовим іменем, математик, хворів на аутизм, дислексію.

3.Людвіг Ван Бетховен – композитор, людина з вадами слуху.

4.Ісаак Ньютон – відомий фізик, від народження хворів на епілепсію, був заїкою.

5.Леонардо Да Вінчі – визнаний художник, письменник епохи Відродження, дитячий церебральний параліч.

6.Уолт Дісней – славнозвісний мультиплікатор, кінопродюсер, від народження мав затримку психічного розвитку.

Ведуча: Важкі хвороби не зламали їх, незважаючи на проблеми ці люди досягли великих успіхів і стали всесвітньо відомими. А значить коли людина обмежена у здоров'ї їй обов'язково дарується талант і неймовірно добре серце.

Учень. За останні десятиріччя в Україні особливо гострою стає проблема дитячої інвалідності.  За даними Державного комітету Статистики в Україні налічувалося 168 128 дітей-інвалідів віком до 18 років. Причинна структура первинної інвалідності у дітей віком до 16 років : на І-му місці – вроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення – 23,8%; на ІІ-му місці – хвороби нервової системи – 20,0%; на ІІІ-му місці – розлади психіки та поведінки – 16,1%.

Якщо дитина хвора - це біда!

Безсилі ми буваємо, шкода!

Є шанс сьогодні, об'єднавши сили,

Когось з дітей поставити на крила.

До щедрих рук добро ізнов вернеться,

Якщо душа на поклик одізветься.

Здоров'я кожного - це надбання в родині,

У нашім серці - в рідній Україні!

Навчаймося добра, як вчаться мові діти –

Щоб потім все життя творить святе,

Плекаймо крізь роки троянди ніжной жито

Тримаємо в серцях, як сонце золоте.

Даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом вік світився небокрай,

Щоби беріз пісні лунали до нестями,

І повнився добром наш дім і рідний край.

Вчитель: Яким же чином держава турбується про людей з обмеженими можливостями?

Учень: В Україні на сьогодні діють закони «Про основи соціальної захищеності інвалідів», «Про реабілітацію інвалідів України», відповідні укази Президента та постанови Кабінету міністрів, Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями. Постановою Кабінету в 2007 році затверджене «Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда».

Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов’ язання щодо матеріального забезпечення інвалідів, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надала ряд пільг, конституційно гарантувала рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства.

Медична реабілітація, за визначенням комітету експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, — це активний процес, метою якого є досягнення повного відновлення порушених внаслідок захворювання або травми функцій, або, якщо це нереально, оптимальна реалізація фізичного, психічного і соціального потенціалу інваліда, найбільш адекватна інтеграція його у суспільство.

На території України діють такі заклади фізичної реабілітації: Медичний центр фізичної терапії та медицини болю "Інново", Центр фізичної реабілітації "Формула руху", Навчально-реабілітаційний центр «Джерело», Дитячий реабілітаційний центр «Сонячне світло», центр фізичної реабілітації "Крок", ‎Реабілітаційний центр «Еліта» та інші.

Послуги з професійно-медичної та фізичної реабілітації інвалідів надаються у Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів в селі Лютіж. Інваліди мають можливість у комфортних умовах пройти реабілітацію та набути корисної соціально значимої професії на рівні ПТУ.

Презентація «Реабілітаційні центри в Україні»

Ведуча: Розвиток спорту інвалідів має більш ніж столітню історію. Ще в XVIII і XIX ст. установлено, що рухова активність є одним з основних факторів реабілітації інвалідів.

Перші спроби прилучення інвалідів до спорту були початі в XIX ст., коли, у 1888 р., у Берліні формувався перший спортивний клуб для глухих. Уперше “Олімпійські ігри для глухих” проведені в Парижі 10-17 серпня 1924 р. У них брали участь спортсмени - представники офіційних національних федерацій Бельгії, Великобританії, Голландії, Польщі, Франції і Чехословаччини. На Ігри прибули спортсмени з Італії, Румунії й Угорщині, у яких таких федерацій не було. Програма Ігор включала змагання з легкої атлетики, велоспорту, футболу, стрілянини і плавання. Фізично здорових спортсменів  на спортивних олімпійських аренах замінили люди мужнього характеру, що відкривали рахунок необхідним  іграм, що захоплюють. Ігри пізніше одержали назву "Параолімпійські".

Паралімпійські ігри — міжнародні спортивні змагання для людей із обмеженими фізичними можливостями. Традиційно проводяться після Олімпійських ігор, а починаючи з 1992 — на тих же аренах, що й Олімпійські ігри. 2001 року ця практика закріплена угодою між МОК і Міжнародним паралімпійським комітетом (МПК). Літні Паралімпійські ігри проводяться з 1960 року, а зимові Паралімпійські ігри — з 1976 року.

Паралімпійський рух в Україні почав розвиватись 1989 року, коли в країні створено перші фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби інвалідів. Пізніше на їх основі сформувались 4 національні федерації спорту людей із вадами опорно-рухового апарату, вадами зору, слуху та інтелекту.

Вперше українські паралімпійці взяли участь у Паралімпіаді в Атланті, США, виборовши 1 золоту, 4 срібні та 2 бронзові медалі. На Паралімпіаді у Пекіні, Китай, українські спортсмени здобули 74 медалі: 24 золоті, 18 срібних та 32 бронзових. На зимових Паралімпійських іграх у Ванкувері українці вибороли 5 золотих, 8 срібних та 6 бронзових медалей, посівши у загальному медальному заліку 4 місце.  Україна брала участь на літніх Паралімпійських іграх 2016 у Ріо-де-Жанейро (Бразилія), що відбулися з 7 по 18 вересня 2016 року. Команда здобула рекордні 41 золоту, 37 срібних та 39 бронзових медалей і вперше піднялася на третє місце в медальному заліку.

Відеоролик «Збірна України на паралімпіаді-2016»

Ведуча: Ігри нескорених — це міжнародні ігри в паралімпійському стилі.

В іграх, створених принцом Гаррі, беруть участь поранені військовослужбовці та пов'язані з ними ветерани у таких видах спорту як баскетбол на візках, волейбол сидячи і веслування в залі. «Invictus» з латини означає «непереможний», «незламний» або «нескорений». Перші Ігри нескорених відбулися 2014 року в Олімпійському парку королеви Єлизавети у Лондоні.

У церемонії відкриття 2014 року взяли участь принц Гаррі, прем'єр-міністр Девід Кемерон, принц Чарльз, Камілла, герцогиня Корнуольська, принц Вільям і Фредерік, кронпринц Данії. Захід також включав записане звернення від першої леді Сполучених Штатів Мішель Обами.

Другi iгри розпочалися 8 травня 2016 року у комплексі ESPN Wide World of Sports, що розташований у парку розваг Дісней Ворлд неподалік Орландо (Флорида, США). На церемонії відкриття були присутні принц Гаррі, перша леді Мішель Обама, колишній американський президент Джордж Буш і багато інших високопоставлених осіб. Президент Барак Обама і королева Єлизавета ІІ знялися в рекламному ролику для цього заходу.

Місце проведення ігор у 2017 році — Торонто (Онтаріо, Канада).

Україна вперше отримала право взяти участь в Іграх нескорених 2017 року в Торонто як союзник НАТО в миротворчих операціях по всьому світу, а також через АТО на сході України.

Разом з Україною вперше в Іграх нескорених 2017 року бере участь збірна Румунії.

Змагання 2017 року в Торонто стали третіми в історії Ігор та першими для України. Шлях збірної України до найбільших змагань для поранених або травмованих військових та ветеранів почався з приватної ініціативи двох українських компаній ще в 2015 році. Згодом до перемовин з фундацією Invictus Games долучилось Міністерство оборони України та інші державні органи. Ідея участі національної збірної знайшла широкий відгук серед української діаспори в Канаді, а також багатьох ветеранських та волонтерських організацій.

В серпні 2016 року Україна отримала офіційне запрошення взяти участь в Invictus Games Toronto 2017, і вже восени того ж року почався загальнонаціональний відбір кандидатів до збірної. Заявки на участь подало більше 200 чинних військовослужбовців та ветеранів, 126 з них пройшли в наступний тур відбору та були запрошені на спортивні тестування в трьох українських містах — Києві, Львові та Одесі.

Наступним етапом відбору для кандидатів до збірної стали Національні «Ігри Нескорених». Масштабний турнір в Києві 22 квітня 2017 року об’єднав 107 учасників з усієї країни, які змагалися в 6 адаптивних видах спорту. За результатами змагання організаційний комітет обрав 26 учасників, які увійшли до збірної України — 15 з них потрапили до основного складу, а ще 12 сформували резерв. Імена учасників першої в Україні збірної «Ігор Нескорених» оголосили під час урочистого концерту в серці столиці.

 Протягом весни та літа 2017 року збірна наполегливо готувалася до змагань в Торонто — окрім щоденних персональних тренувань учасники національної команди тричі збиралися на тренувальні табори, де вдосконалювали свої здібності та під наглядом професійних тренерів, лікарів та психологів. Вже в вересні виснажливі тренування принесли свої плоди.

На свої дебютних Іграх Нескорених українська збірна показала один з найкращих результатів серед інших 16 країн, завоювавши 14 медалей, 8 з яких — найвищого ґатунку. Українські військовослужбовці та ветерани вкотре продемонстрували незламну силу духу та стали взірцем того, як воля до життя та віра в свої здібності виявляються сильніше за обставини.

А зараз пропоную ознайомитися з складом збірної України:

(Презентація «Ігри нескорених-2017)

1.ПАВЛО БУДАЄВСЬКИЙ  28 років, Київ, військовослужбовець Міністерства оборони України

2.ОЛЕГ ЗІМНІКОВ  29 років, Київ, військовослужбовець Міністерства оборони України

Кандидат в майстри спорту з паліатлону. Впевнений, що Україна має всі шанси на перемогу на Invictus Games.

3. ПАВЛО МАМОНТОВ 25 років, Київ, ветеран Займався конькобіжним спортом, тайським боксом. Після поранення довго не міг повернутися до занять спортом, однак переборов себе, щоб бути прикладом для інших травмованих побратимів.

4. КАТЕРИНА МИХАЙЛОВА29 років, Львів, ветеран

Єдина дівчина в складі збірної України. Їде на Invictus Games, щоб показати свої вміння та гідно представити рідний батальйон «Айдар». Бажає надихнути інших бійців ніколи не опускати руки та вірити в свої сили.

5. СЕРГІЙ МОЛОДІД 32 роки, Київ, ветеран

Захоплюється велоспортом, в 2009-2013 рр. брав участь в перегонах на шосейних та гірських велосипедах, виборював призові місця. Переконаний, що українські ветерани — люди великої сили та волі. Бере участь в змаганнях, аби показати це всьому світу.

6. РОМАН ПАНЧЕНКО22 роки, Львів, ветеран

Має перший дорослий розряд з плавання. Щасливий, що може стати прикладом стійкості духу для багатьох українців — саме це мотивує не здаватися та продовжувати тренування.

7. ВАСИЛЬ ПАШКЕВИЧ 28 років, Київ, військовослужбовець Міністерства оборони України

Майстер спорту з пауерліфтингу. Налаштований на перемогу, однак переконаний, що кожен учасник «Ігор Нескорених» вже переможець, бо виграв боротьбу за власне життя.

8. ОЛЕКСАНДР ПИСАРЕНКО 46 років, Київ, офіцер Національної поліції України

Майстер спорту з академічного веслування. Хоче довести своїм прикладом, що ані вік, ані поранення не можуть стати на заваді спортивним досягненням.

9. ЮРІЙ ПИСАРЧУК  32 роки, Київ, ветеран Кандидат в майстри спорту з ножового бою. Повернувся в спорт після важкої травми, щоб довести собі — він досі повноцінна людина. Бажає своїм прикладом піднять дух інших травмованих учасників бойових дій.

10. ВАЛЕРІЙ РАК 43 роки, Київ, ветеран

Займається стрільбою з луку. Переконаний, що «Ігри Нескорених» уособлюють рух України до перемоги. Свою участь в змаганнях присвячує загинвшим, пораненим та живим побратимам, які захищали та захищають свою Батьківщину. Мріє, що Україну в світі сприйматимуть як переможницю — і на війні, і в спорті.

11. ВАДИМ СВИРИДЕНКО 44 роки, Київ, ветеран

Продовжує займатися спортом попри втрату чотирьох кінцівок. Брав участь в 41-му марафоні морської піхоти США в Вашингтоні. Власним прикладом доводить, що навіть інвалідність першої групи не здатна зашкодити українським військовим гідно представляти свою країну на світовій арені.

12. ДМИТРО СИДОРУК  34 роки, Львів, ветеран

Майстер спорту міжнародного класу зі стрільби з луку, чемпіон світу серед юніорів. Переконаний, що спорт — найкраща реабілітація після травм, і щодня доводить це власним прикладом. 

13. ОЛЕКСАНДР ТКАЧЕНКО  29 років, Чернігів, офіцер Національної поліції України

Кілька років займається бігом, має другий дорослий розряд. Завзято готується до «Ігор Нескорених», бо вірить, що ці змагання — «Олімпійські Ігри для військових».

14. СЕРГІЙ ТОРЧИНСЬКИЙ  29 років, Луцьк, ветеран

Мріє про те, що після «Ігор Нескорених» в Торонто українськими військовими пишатимуться не лише в рідній країні, але й в усьому світі. 

15. ОЛЕКСАНДР ЧУБ 30 років, Київ, ветеран  Подолав 10 000 км на велосипеді під час тримісячного курсу реабілітації в США після поранення. Відтоді ні на день не полишав занять спортом. Мріє показати високі результати в Торонто та гідно представити українських воїнів, що як і він добровільно стали на захист своєї Батьківщини.

В 2018 році Україна знов повернеться на Ігри Нескорених. Відбір до збірної, яка виступить на майбутніх змаганнях в австралійському Сіднеї, почнеться вже наступної весни.

Відео «Воїни-паралімпійці – шлях до перемоги»

Ведучий 2.  І на останок ми хочемо подякувати всім вам за увагу і за активну участь у нашому заході. А на пам’ять про цю зустріч ми хочемо подарувати вам Рецепт щастя:

РЕЦЕПТ ЩАСТЯ

Візьміть чашу терпіння,

налийте туди повне серце любові,

вкиньте дві пригорщі щедрості,

хлюпніть туди гумору,

посипте добром,

додайте якомога більше віри

і все це добре перемішайте.

Потім намажте на шматочок

відпущеного Вам життя

і пропонуйте всім,

кого зустрінете на своєму шляху!!!

(Асистенти свята роздають усім присутнім у залі листівки з “Рецептом щастя”, звучить пісня „Только не падай духом”)

Зустріч з воїнами АТО до Дня захисників України «Герої живуть поруч..»

Тема :Зустріч з воїнами АТО до Дня захисників України

 «Герої живуть поруч..»

Мета:  Виховання у школярів внутрішньої свободи та поваги до держави, любові до Батьківщини, національної свідомості, гідності, усвідомлення приналежності до рідної землі, українського народу, гармонійне виявлення патріотичних почуттів, надання допомоги воїнам АТО. 

Ведучий 1. Вітаємо вас на нашому заході, присвяченому Дню Збройних сил України! День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, передовсім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА .

Ведучий 2. А зараз найбільші наші герої – це воїни АТО, які воюють, воювали і полягли на сході України, захищаючи нашу землю.

Сьогодні у нас гості учасники АТО Бринюк О.М. та Моргун О.І. Вони завітали до нас по запрошенню, щоб поговорити з вами, про те, що треба бути патріотами, любити свою землю, захищати її в тяжкі часи, як робили наші предки, як роблять зараз ваші діди, батьки, брати. Ми пізніше надамо їм слово.

Учень 1. Війна – це жах..
Учень 2. Війна – це руйнація...

Учень 1. Війна – це смерть…

Учень 2. Офіційно її немає, та  вона поруч щодня.

Учень 1. Але є ті, для яких Батьківщина більша за життя – герої, які не вмирають.
Учень 2. Вже занадто багато ми чуємо кожен день про кроки війни.

І навряд чи ми спокій відчуємо, поки гинуть Вкраїни сини.

Учень 1. Прокидається кожна людина лише з думкою, кожного дня:

– Стала  б мирною моя Україна…–  Хай скінчиться війна…

Ведучий 1. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-ті,Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще три роки тому ми з вами не знали дуже  багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Раніше ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, які зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України.

Ведучий 2. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Коли перед очима кадри з новин, світлини поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Ведучий 2.

Нам невідомі всіх їх імена,

Хто їх чекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце - щире чи терпляче.

Ведучий 1.

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїни, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима. 

Ведучий 2.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони - солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання.

Ведучий 1.

І без імен помолимось за них,

За трошки вдачі світлої, простої.

В час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

Ведучий 2. Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна. Ще кілька років тому, ми не могли собі і уявити, що знову на нашу Батьківщину прийде війна. Люди об‘єдналися проти російського агресора. На полі битви – захисники, воїни.

Ведучий 1. Це бійці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час спасають поранених в АТО, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Ведучий 2. Важка це праця захищати мир! Односельчани, вихідці з нашого села є учасниками АТО. Вони залишили свої домівки і нашу квітучу Буковинську землю, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Багато із наших земляків пішли на війну добровольцями. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті українські жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують воїни незалежної України.

Список учасників АТО з Карнаухівки

Ведучий 2. В прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються і дорослі і діти. Тому сьогодні у цьому затишному залі ми раді теплій зустрічі із своїми героями – земляками та їхніми рідними.

Тож сьогодні ми вітаємо наших героїв - воїнів – земляків, яких ми запросили, щоб сказати їм найщиріші слова вдячності за їх відвагу, мужність та героїзм.

Ведучий 1. Дані про загиблих і поранених є приблизними – реальні цифри можуть виявитися значно вищими, оскільки сотні людей вважаються зниклими безвісти, а сотні тіл ще не впізнані. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Учень 2.

Від крові захлинається земля,

Від болю сльози навертаються на очі…

Ми ж українці, ми одна сім’я!

Й ганьба тому, хто це забути хоче!

І голову схилив старий Тарас –

Не вірить він, що брат пішов на брата.

Невже даремно він боровсь за нас?!

Пройшов крізь біль і величезні втрати? 

Ні! Мова солов´їна оживе!

Нам вороги не будуть докучати,

Бо що людина сіє, те й пожне,

А злих людей давно чекають грати.

Ми переможем, хоч ціна – життя

І знов здобудемо оту свободу,

В яку він вірив, і щасливе майбуття,

Яке хотів він для свого народу

 Ведучий 1 Війна несе незліченні втрати . В результаті бойових дій в Україні  загинули 1052 військовослужбовців, понад 4000 зазнали поранень . 400бійців вважаються зниклими безвісти, 399 перебувають у заручниках в  проросійських бойовиків. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Ведучий 2. Не обійшла біда і Карнаухівку

Ми просимо хвилиною мовчання вшанувати нашого земляка Мєльнікова Олександра і всіх солдатів, які загинули на війні, захищаючи нас, і які назавжди в нашій пам’яті залишаться героями.

( звучить «Гей,пливе кача»)

 (Хвилина мовчання)

Ведучий 1. Прошу сідати.

Учень 4.

Не відболить війна для тих, кого нема,

Котрі сидять по ліву руку Бога,

І просять в нього, щоб прийшла  весна

І проросла  священна перемога 

Із крові їх. Війна не одпече:

Осколки міцно врізались у тіло.

І побратим, підставивши плече,

Не витягнув… А поле болем біле…

Не відростуть обрубки рук і ніг,

Їх не замінять дорогі протези —

Хто півжиття згубив на цій війні,

Не слухає новин брехливі тези… 

І не замінять матері синів

Меморіали, тесані з каміння.

Вони холодні, як прожиті дні

В самотності. Обрубане коріння

Малих дітей. За що держатись їм?

За Батьківщину? А вона їх знає?

Байдужість влади згірше всіх боїв,

Та це до часу – все в житті минає.

Лише війна для нас не відболить… 

Ведучий 1. Дорогі наші захисники! Ми розуміємо, що вам важко говорити про війну, тому що дуже свіжі рани від тих втрат, про які ви знаєте, болючими є спогади, бо ви бачили в лице криваве обличчя смерті. Але тільки ви можете розказати молодому поколінню, як треба захищати Батьківщину.

– Розкажіть, будь ласка, як ви потрапили на Схід України і в яких рядах ви служили?

– Війна на сході України йде вже три роки. За цей час було декілька важких військових операцій, де українські війська понесли великі втрати, це Дебальцеве, Донецький аеропорт, Савур-Могила, бої під Слов’янськом та інші. Шановні воїни, звертаємось до вас: що, на ваш погляд, є найважливішим в умовах важкого бою?

– Ми знаходимось у глибокому тилу відносно місць бойового зіткнення, тому пересічні громадяни по-різному дивляться на події щодо АТО. Багато хто вважає. що російських військ там немає. Шановні воїни, ви не просто учасники – ви свідки тих подій і знаєте, хто ж воює з українською армією. Розкажіть, будь ласка.

– Якщо можна про це говорити, скажіть, чи є чіткий кордон між сторонами військового конфлікту?

– Багато розмов, повідомлень ЗМІ є про дотримання чи не дотримання військовими Мінських угод на Донбасі. Що ви можете сказати з приводу цього? Чи виконуються ці угоди з української і ворожої сторін?

– Ви, як військові, що були на передовій у самому пеклі, скажіть, чи відчували ви там підтримку з боку нашої влади і українського народу.

– Ми знаємо, що вам боляче говорити про бої, втрату друзів, про ти жахи, що ви пережили. Але, може, хтось з вас хоче згадати і висловити побажання молодому поколінню, своїм друзям та рідним.

Ведучий 2. Дорогі наші, рідні Герої! Немає слів, якими можна подякувати за Ваш подвиг! Але ви знайте, що щира дяка – у серці кожного з нас. Дякуємо вам за наше мирне життя! Дякуємо за те, що ми можемо прокидатися у теплих ліжках! Дякуємо, що ми не чуємо свисту куль, не знаємо «градів» і «ураганів»!

Низький вам уклін за ваш героїзм! (Вручити квіти).

Ведучий 1. Поки чоловіки перебувають на фронті, війна оселяється і в серцях їхніх рідних. Вони теж ведуть щоденний бій, хвилюються, переживають, моляться, чекають звістки від своїх синів, чоловіків, батьків. Але найбільший тягар на серці у матерів.

Ведучий 2.

Всіх до одного ми повинні пам’ятати,

Хто нас в цей час тяжкий на Сході захищав,

Щоб знала кожна вбита горем мати,

Що недаремно син життя своє віддав.

Ведучий 2. Пропонуємо переглянути відеофільм про наших хлопців, створений під час пошукової роботи під керівництвом шкільного бібліотекаря Рахнівської школи Лазарук Лесі Іванівни. На жаль, у фільмі розповідається не про всіх воїнів АТО, але пошукова робота продовжується і фільм буде доповнено.

Перегляд відеофільму «Хоробрі серця» 

Ведучий 1.

Джерельний тихий спів води,

Безкрайнії степів простори,

І смерековії ліси,

Широкі плаї, і крутії гори!

Ведучий 2.

Духмяний хліб на рушнику,

Гостинно розпростерті руки,

Щасливу матері сльозу,

І дідуся з веселим внуком

Ведучий 1.

За бескиди й дніпровські схили,

За наш пісенний славний рід,

За пломінь в косах у калини,

І за чумацький небозвід!

Ведучий 2.

За нашу рідну Україну,

Щоб зберегли ви на віки -

Низький уклін і тричі "СЛАВА!"

герої наші - захисники!

Ведуча1 .

Ми – українці! Гордо кажу вголос!

Ми – з України! Серце промовля!

Ми – із країни, де так щедро родить колос,

І синь небесна душу ожива!

Ведучий 1. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про цих героїв писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Ведучий 2.

Хай живе Україна!

Слава Україні!

Всі. Героям слава!

 

Зустріч з учасником АТО Бринюком О.М.

Зустріч з учасником АТО Моргуном О.І.