ПРОФІЛАКТИКА АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

ПРОФІЛАКТИКА АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

          Усі вчителі , вихователі в школі , початківці і досвідчені обов’язково зіштовхнуться  у своїй роботі з проблемами асоціальної поведінки та правопорушеннями. Вже після перших днів своєї роботи в школі вчитель знає, що його учні мають сотні способів заважати на уроці та асоціально поводити себе в позашкільний час.

          Учні обирають різну поведінку , щоб відчувати свою значущість і важливість як членів різних груп: у родині та в класі.

          Вчителям та батькам необхідно розпізнавати за їхньою «поганою поведінкою» найважливішу для них потребу «бути включеним» у ті чи інші соціально значимі процеси і групи, і знайти шляхи допомоги учням  у виборі більш придатних видів поведінки , які задовольнятимуть ці потреби  і при цьому не будуть порушенням дисципліни.

          Дітей, треба любити безумовно, а не за те,  що вони роблять чи повинні робити. Ми повинні приймати дитину, незважаючи на всі її недоліки і витівки, такою, якою вона є зараз . Це прийняття має бути безумовним. Саме це – фундамент для всіх інших складових. Учень має бути впевнений: що б він не зробив, він- людина, гідна поваги, навіть, якщо він вчинив погано. Ця впевненість допомагає зберегти достатньо самоповаги, щоб змінити поведінку на краще.

          Обдаровувати позитивною увагою учнів -  справа клопітна і потребує багато часу , сил, емоцій від вчителя. Про це можна сказати лише одне: чим більше позитивної уваги  вчитель приділить у нормальній обстановці, тим менше негативної уваги чекатимуть від нього порушники.

          Вчитель повинен вислухати учнів. Це найкращий прийом, щоб поліпшити стосунки «учитель-учень». Вислухайте те, що хоче сказати учень. Слухання вимагає більшого часу, ніж коротке привітання, але меншого часу , ніж нам здається, якщо правильно вислухати. До того ж такі 15-хвилинні  бесіди можуть зміцнити нормальні стосунки між учителем і учнем на довгі роки.

          Існує декілька правил , які приведуть до успіху, без яких не обійтися, адже ніякі слова і дії , якби ретельно вони  не були підготовлені , не приведуть до успіху, якщо вчитель не щирий у своїх установках  і почуттях:

1.Обговоріть проступок пізніше
2.Навчіться акцентувати увагу на вчинках (поведінці), а не на особистості учня
3.Займіться своїми негативними емоціями. Контролюйте їх!
4. Дозвольте учневі "зберегти обличчя"
5.Не підсилюйте напруженості ситуації
6.Демонструйте моделі негативної поведінки

Демонтсруйте моделі неагресивної поведінки

          Найбільша користь цих правил у тому, що діти досить швидко переймають цю неагресивну модель. Вони роблять те, що робимо ми, говорять так, як говоримо ми.  І якщо ми дозволяємо собі поводитися агресивно, емоціям брати гору над розумом, то й вони дозволяють собі теж саме.

          Учителі часто запитують , скільки підтримки потрібно учневі, скільки поваги, прийняття, теплоти потрібно давати учню, щоб не зіпсувати його?  Чи не розбестимо, якщо не будемо дотримуватись трьох методів:

v Коли бачимо, що вона порушує поведінку, і не реагуємо потрібним чином

v Коли ми робимо для неї занадто багато від того, що вона сама могла б зробити для себе

v Коли ми «витягаємо» її з неприємної ситуації , у якій вона сама опинилася з власног бажання.

Усі види підтримки корисні, якщо вони відбуваються грамотно. Подвоюючи чи потроюючи дози, ми однаково не ризикуємо завдати шкоди вихованцеві. Посилення всіх видів підтримки – найкраща педагогічна  реакція на поведінку учня в ситуації стресу. Якою б не була причина стресу – хвороба, непорозуміння з другом, розлучення батьків – ми негайно маємо відповісти вдесятеро більшими «ін’єкціями» всіх видів підтримки.

     Деякі вчителі говорять , що саме ті учні, які більше за всіх потребують підтримки , не можуть її отримати від нас, бо весь час завдають нам неприємностей. Але чия це проблема? Труднощі, можливо, існують для нас. Спочатку нам важко, але потім ми помічаємо, що справа йде легше, і з рештою , виявляємо, що за наші зусилля учень відплатив поліпшенням поведінки.

     Почавши один раз переживати досвід нових стосунків, учень, як правило, стає їхнім палким прихильником.

     Дружба з учнями- наш кращий засіб у встановленні дисципліни в класі, школі та поза школою.